«ЛітАкцент року – 2016»: ПЕРЕМОЖЦІ

Літературна премія інтернет-видання «ЛітАкцент» від 2008 року відзначає найкращі українські видання в номінаціях «Художня література» та «Літературознавство». Родзинкою рейтингу є антипремія «Золота булька» – за найбільші книжкові розчарування: на «бульку» претендують книжки невисокої художньої вартості авторства відомих письменників.

Від початку переможців визначав склад журі, що змінювався раз на два роки. 

Від 2013 року було змінено умови рейтингу: http://litakcent.com/2013/03/24/polozhennja-pro-premiju-litakcent-roku-2013. З’явилася окрема номінація для дитячої літератури «Проза та поезія для дітей», роз’єдналися «Проза» і «Поезія», а до літературознавства було додано есеїстику. Відзначають книжки, написані українською мовою й видані впродовж поточного року в Україні та за кордоном. Нині право проголосувати за найкращу книжку має кожен автор «ЛітАкценту», надіславши свою пропозицію на адресу редакції, з списком конкурсантів можно ознайомитись, перейшовши по ссилці:  http://litakcent.com/2016/12/31/litakcent-roku-2016-korotkyj-spysok/. 

Журі назвало найкращі книги 2016 року в номінаціях: «Проза», «Поезія», «Проза й поезія для дітей», «Есеїстика».

Переможці:

Поезія

Ждан Сергій. Тамплієри.- Книги- XXI, 2016.- 120с.

http://tsn.ua/books/sergiy-zhadan-tampliyeri-784449.html

Нова поетична збірка Сергія Жадана – це поетичне та політичне висловлювання. "Тамплієрами" Сергій Жадан називає "людей війни", і це, звичайно, більше, ніж просто солдати. "Де твій брат, чуєш, де твій брат?", – запитує невидимий чи то ліричний герой, чи то деміург. Він витворює та відтворює флору та фауну війни за допомогою і описів з натури, і вічних міфологічних сюжетів. Упізнавати першоджерела сподобається тим, хто почав це робити бодай з "Месопотамії", хоча, насправді, з набагато більш ранніх книжок. Простір війни та тилу в "Тамплієрах" – позачасовий. Це передбачає певний рівень умовності та схематичності ландшафтів і дійових осіб. Герої та героїні часто не мають жодних особливих прикмет. Як ті люди зі списків загиблих, друкованих без коректур.

У кожній збірці Сергія Жадана важливу роль має візуальне оформлення. "Тамплієри" супроводжуються ілюстраціями Олександра Ройтбурда, де чільним сюжетом постає Уліссове повернення додому. Чи триває подорож один день, а чи десять років, і чи вірно чекає Пенелопа – це деталі. "Тампієри" з війни повертаються додому. Можливо, наступна збірка завершить тему "балад війни" та розкриє тему "балад відбудови". Непогана була би мрія.

 http://ukr.lb.ua/culture/2016/07/29/341441_tampliieri_urivok_pershiy.html

Проза

Антипович Тарас. Помирана.- Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. — 224 с. — (Серія: Доросла серія)

Роман «Помирана» –  це жорстка іронія й гротеск. Антипович впроваджує читача в похмурі реалії мешканців території колишнього сміттєзвалища («Корита»), відрізаного від світу «нормальних» людей умовним кордоном («колючкою»).

Причини такого виокремлення вже затерлися в пам’яті більшості, але відомо, що була війна («за автономіку»), і  призвела вона до фатальних наслідків.

Коритяни (уже не вповні люди, а кіберістоти, але дуже жалюгідні) животіють у залишках колишньої інфраструктури, живляться тим, що ще можна вирити під завалами відходів, або полюють на птахів. Їхній страх перед «колючкою» та «іншим світом» має, здається, суто психологічну природу, адже переконання в тому, що «з-за колючки ще ніхто не повертався», нічим не підтверджене.

У міркуваннях коритян важко не впізнати «голос Донбасу», прагненням припинити «годувати Україну» та зажити нарешті самостійним життям.

Разом із тим, у романі ви знайдете і кохання, і гумор, і навіть штучно сконструйований «коритянський» діалект, який має всі шанси стати українським аналогом чатланського, і спробу вийти за межі закритого простору – скажемо чесно, не надто вдалу, але хто там нарікав на солодкавий немотивований фінал «Хроноса»?..

Читати неодмінно фанатам кібер-панку, антиутопії, чорнухи й інших жанрів поза межами реального; аби дізнатися, про яку власне чорнуху йдеться в романі; зрозуміти, що ж воно за загадкові «Помирана» чи дялбакус рехан.

Поезія і проза для дітей

Оксана Була. Зубр шукає гніздо. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 40 с.

Усіма важливими справами в лісі порядкують дивовижні туконі. Ось і зараз вони готуються відвідати звірів, які взимку лягають спати. Туконі вкладають їх у ліжечка і дбають, щоб нікому нічого не бракувало. Але є звірі, які взимку не сплять. Зубр звик блукати у снігах в пошуках їжі. Він навіть не підозрював, що можна спокійно собі дрімати в барлозі, коли надворі мороз. Допоки одного дня не зустрів ведмедя, який саме готувався заснути… Що вийшло з цієї зустрічі, а також про вміння слухати себе й інших, розповідає ця тепла й зворушлива історія про зубра - перша книжка серії оповідок про мешканців лісу.

Буктрейлер:  http://nashformat.ua/catalog/knygy/kniga_zubr_shuka_gn_zdo_oksana_bula/

Есеїстика

Оксана Забужко. «І знов я влізаю в танк…». Вибрані тексти 2012–2016: Статті, есе, інтерв’ю, спогади. —  К.: КОМОРА, 2016

Найновіша книжка Оксани Забужко "І знов я влізаю в танк…" – це збірка колонок, есеїв, спогадів, інтерв'ю, деякі з яких друкуються вперше – іноді справді вперше, частіше – вперше українською мовою чи вперше у повному, авторському, варіанті. У кожному разі, несвіжості це не означає. Попри те, що українські автори зловживають можливістю зібрати докупи власні публікації різних років, розкидані по часописах і сайтах, увіпхати їх під одну обкладинку – і от, бінго, маємо вже й книжку! – це не той випадок. Забужко свого читача поважає більше (принаймні, не забуває про його існування) і, найголовніше, вміє уявити собі книжку як структуру, окремий самостійний твір, де кожен елемент має певне смислове навантаження. І саме завдяки оцій функції свідомого компонування збірка вибраних публікацій не втрачає цінності навіть для тих, хто все це по одному визбирував у зарубіжних та українських засобах масової інформації і вже прочитав.

До того ж ця книжка не втратить актуальності ще довго. Це частина творчої біографії авторки, вона логічно вписується в низку попередніх її видань. Та й тема – інформаційна війна, об'єктом і територією якої стала Україна – перетвориться на давню історію аж ніяк не завтра.

уривок з тексту: http://www.chytomo.com/texts/oksana-zabuzhko-i-znov-ya-vlizayu-v-tank
Презентація книги: https://www.youtube.com/watch?v=87HQoxpmeTM

У номінації «Літературознавство» переможців цього року вирішили не називати.

«Золота булька» 

Таня Малярчук. Забуття. − Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 256 с.

Непроста книга, за якою стоїть спроба автора "вжитися" та проаналізувати останні роки життя несправедливо забутого у нас В.Липинського, подекуди перемежовуючи сторінки його біографії з власною. Книга підводить до болісного рефлексування про минуле, а також містить несподівані та болісні факти з життя української інтелігенції. Дяка автору за спробу повернення із забуття цієї важливої для української історії постаті та уважне прочитання архівної спадщини В.Липинського. 

уривок з роману : http://life.pravda.com.ua/culture/2016/08/20/216739/

Склад журі «ЛітАкценту року — 2016»

номінація «Поезія»: Галина Крук, Остап Сливинський, Євгеній Стасіневич;

номінація «Проза»: Ростислав Семків, Ярослава Стріха, Тетяна Трофименко;

номінація «Поезія і проза для дітей»: Валентина Вздульська, Олеся Мамчич, Володимир Чернишенко;

номінація «Есеїстика»: Андрій Дрозда, Анастасія Левкова, Ярина Цимбал;

номінація “Літературознавство”: Ірина Троскот.