ШТРИХ-КОД СВЯТКУЄ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
Дата 3 квітня 1973 року вважається офіційним днем народження штрих-коду. Рівно 45 років тому його вперше застосували - спочатку в США, а потім і у всьому світі. Штрих-код — це спосіб запису даних, зручний для зчитування машиною. Частіше трапляється штрих-код, записаний за допомогою смуг різної товщини, який містить інформацію про товар. Також існують штрихові коди, складені з крапок, квадратів та інших геометричних фігур. Використовуються їх не лише в торгівлі для ідентифікації товару, а й на квитках, документах, авто тощо. Штрих-код (bar-code) являє собою графічне зображення (у вигляді штрихів) певної послідовності цифр. Він містить інформацію про товар та його виробника. Найбільш розповсюджена система товарної нумерації - 13-розрядняй код EAN-13, розроблений Європейською асоціацією товарної нумерації (European Article Numbering Association) і повністю сумісний із ним 13-розрядний код UPC (Universal Product Code), який використовують у США й Канаді.
Перші три цифри штрих-коду називають префіксом і присвоюються EAN. Ними позначаються національні організації EAN. Префікс національної організації EAN – Асоціації товарної нумерації України "ЄАН-УКРАЇНА" — 482. Наступні 9 цифр містять номер підприємства і товару, структура цих знаків визначається безпосередньо національної організацією. А остання, 13-та, цифра - це контрольний розряд, вона призначена для перевірки правильності зчитування коду EAN скануючим пристроєм.
Трохи більше ста років тому в магазинах не було ні штрих-кодів, ні навіть цінників. Покупець вказував на товар, який бажав придбати. Продавець називав ціну з власної оцінки платоспроможності покупця, як правило, оцінюючи його зовнішній вигляд. І після цього, якщо ціна покупця не влаштовувала, він або торгувався, або йшов.
Штрих-код був
винайдений ще в 1949 році аспірантом Університету Дрекселя Бернардом Сільвером.
За його словами ідею він запозичив у азбуки Морзе. Як він сам сказав: «Я тільки
розширив точки і тире вниз і зробив з них вузькі і широкі лінії». Але
застосувати технологію в промислових масштабах вдалося лише в кінці 1960-х
років, з появою лазерів і комп'ютерів.
Перші
штрих-коди були круглими, звичні нам товсті і тонкі лінії були замкнуті в
коло. Це було зроблено для того щоб зменшити помилки під час зчитування, і
можна б підносити етикетку до сканера під будь-яким кутом.
Першим
продуктом зі штрих-кодом, який був просканований на касі магазину 26 червня
1974 року став упаковка жуйки Wrigley JucyFruit. Одна з них тепер зберігатися в
Смітсонівському музеї американської історії.
Штрих-коди не
обов'язково повинні виглядати як сумна послідовність чорних і білих смуг.
Деяким дизайнерам вдається створювати з них цілі твори мистецтва, не погіршуючи
при цьому властивостей штрих-коду. Цей напрямок в дизайні
упаковок отримало назву "Barcode art".
Існує велика
кількість видів штрих-кодів. Але, по великому, рахунку їх можна розділити на
одномірні і двовимірні. Одномірні штрих-коди є звичну нам послідовність товстих
і тонких ліній. Двомірні коди в свою чергу, являють собою матриці, де
інформація кодується точками і їх позицією щодо сторін матриці. Для зчитування
двомірних штрих-кодів потрібні більш складні сканери, але вони здатні зберігати
в собі значно більшу кількість інформації до 3х Кбайт.
Компанія Microsoft розробила
стандарт Microsoft Tag, в якому дані зашифровані кольоровими областями на
штрих-коді. Якщо ці точки нанести на картинку, то вийде картинка містить в собі
інформацію.
В Україні почали застосовувати штрих-коди для товарів 18 вересня 1996 року.
Діденко, А. В. Про що нам розповість штрих-код // Економіка в школах України. - 2012. - № 4. - С. 27-29.
Ляска, Ю. О. Штрих-код і його розшифрування // Економіка в школах України. - 2014. - № 5. - С. 19-21. - Вебліогр.: с. 21.
Холостов, К. QR-COD // Юный техник. - 2013. - № 4. - С. 76-79.