Сьогодні – День філолога.

Літературні гурмани, знавці мовних хитросплетінь, начитані й освічені люди, які за словом вже точно в кишеню не полізуть, — філологи відзначають своє професійне свято, яке святкується в Україні 25 травня, на наступний день після Дня Слов’янської писемності та культури.
Філолог — людина особлива. Бо:

1. Знаючи, що слово – не твердая криця, він затято лупає цю скалу, хоча час від часу його охоплює безвихідь і дуже непозбувна бентега. І це називається – мовна політика та її практичне втілення.

2. Усвідомлюючи обмеження щодо вживань дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, він майстерно їх вживає навіть там, де їх вжити неможливо. І щоразу це звучить – як пісня. І ця пісня у його бездоганному виконанні йменується синтаксисом.

3. На пісню справжній філолог може перетворити усе на світі. Навіть – суржик. Бо, щоб говорити і писати суржиком, справжній філолог вивчає тонкощі територіальних і соціальних діалектів. Ім’я цьому явищу – професіоналізм. І мовна чуйка )))

4. Справжній філолог у курсі, що в пальті із ситром треба їздити на авто і в кіно. І в жодному разі – не навпаки: в пальто із ситро на авті до кіна. Але він стійко тримається, коли хтось таки плутається. Це називається мовна толерантість.
5. Справжній філолог у курсі, що дурра – це таке турецьке просо, білль – законопроект у Британії, а оперетта – слово, написане з помилкою. І що у словах фольга і форзац наголос падає на перше О, а індустрія та йогурт мають наголошений У. І це називається не “шо-попало” чи “ах-ти-боже-мій”, а мовні норми сучасної української літературної мови          6. Справжній філолог ніколи не сперечатиметься, як покликати Олега – Олегу чи Олеже. Але він завжди правильно покличе кота – коте! Бо кличний відмінок – це святе. Святіше від нього хіба що літера Ґ )))

7. Справжньому філологу нема потреби вести мовні баталії з аматорами. Йому справді смішно спостерігати, як люди б’ються за апостроф і право називати пані міністра міністеркою. Але час від часу він мовчки п’є валер’янку, коли чує, як про “проблєму балакають на протязі дня”. І п’є дещо міцніше за валер’янку у випадку “продуктивного неймінгу для кежуал івентів”.
Заклики ж до “сторітелінгу” і “лонгрідів” викликають у справжнього філолога напад істеричної гикавки.

Тому – бережіть справжніх філологів. Вони – на вагу золота. І навіть дорожчі.