Переможці премії Книга року BBC-2020
Церемонія нагородження транслювалася на сторінці BBC News Україна у Facebook та на каналі YouTube. Трансляція велася з готелю Radisson Blu Hotel у Києві компанією Ukr.Stream - GSS.
Книгою року BBC - 2020 став роман Сергія Сергійовича Saigon "Юпак" (видавництво "Білка")Прокляття, дрімавше в дощатому сарайчику, вирвалося на свободу. Ревучи мотором, воно пронесеться по життю тих, хто не встояв перед спокусою, ламаючи і змінюючи їх долі. Набираючи швидкість, пролетить крізь друзки пляшок, які із хрускотом б'ються на асфальті сільських дискотек, гучну музику, крики і п'яну різанину. Воно загляне в похмурі кабінети райвідділів і розкриє секрети першого кохання. Прокляття безжальне до всіх, хто встане на його шляху.Завиваючи, як скажений вітер, воно розірве місяці і роки, поки не буде зруйновано ... А чи буде? "ЮПАК" - це роман про українське село. Зі своїми традиціями, діалектом, порядками, звичаями та вадами. Про таке, яким воно було на стику з епохою інтернету. Про сонливе село на сході України, загубленому в степу. В степу з гучними цвіркунами, запашним полином і гарячим вітром. В степу, в якому ніхто не свій, крім своїх ...
У номінації Дитяча книга року BBC - 2020 перемогла книга "Мед і Паштет - фантастичні вітрогони" Уляни Чуби (видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА")
Кролик Паштет і ведмедик Мед — сердечні приятелі. Паштет — вправний кухар, який має чутливе до краси серце, а Мед — вдячний гурман, що носить за плечима рюкзак із сімейними реліквіями. На мотоциклі Хумасі друзяки мандрують світом — Франція, Карпати, півострів Зелених... Попереду в них — безліч пригод — іноді кумедних, а часом і жаскеньких. Стривайте, ось уже знову затарахкотів мотоцикл... Гайда за ними, за цими невгомонними вітрогонами, про яких так чудесно написала талановита молода письменниця Уляна Чуба.
А премію у номінації Книга року ВВС - Есеїстика - 2020 здобула збірка есеїв Оксани Забужко "Планета Полин" (видавництво "Комора").У книжці «Планета Полин» зібрано найважливіші есеї Оксани Забужко останніх двох десятиліть, присвячені постатям і подіям, які авторка вважає культурно знаковими для сьогоднішньої епохи кризи гуманізму. «Жіночі», «чоловічі» й «колективні», всі ці «портрети» об’єднує глибоко особисте переживання авторкою біжучої історії, в яку вона вписує своїх героїв — і цим виявляє в ній, хоч якій на позір катастрофічній, невидимий раніше життєствердний смисл.
“В це останнє, липке й важке — особисто для мене, для України й людства — десятиліття, проминуле під знаком широко метастазуючої «нової світової війни», я справді — так вийшло — більше, ніж за ввесь свій попередній вік, писала чомусь саме есеїстики, причім, як з’ясувалось, доволі специфічного жанру — того, який можна умовно назвати «портретним» і який виростає з потреби відгукнутись на слова, писані й мовлені, інших людей — живих і мертвих. Можливо, це просто несвідома потреба вхопитись за руки з ними — живими й мертвими, але всякчас тобі однодумцями, — коли історія входить у смугу «темних часів», як літак у грозову ніч. А може, й дещо більше — страх, цілком реальний, утратити їх для майбутніх поколінь серед стрімко прибуваючого «інформаційного потопу» й не менш стрімко ширеної «функціональної неписьменности», сказати б — інстинктивний охорончий відрух «взяти їх із собою в ковчег», навіть якщо сама не маєш жодної певности, чи те, що ти будуєш, — то справді ковчег, чи тільки вутлий плотик, і чи він і собі от-от не потоне…”
Переможець у кожній номінації отримає винагороду 1000 фунтів стерлінгів у гривневому еквіваленті.