Цікаві факти про Джона Толкіна

У одного з найбільш культових письменників 20 століття, якого багато беззастережно вважають англійцем, насправді німецьке коріння. Дідусь Джона був саксонським німцем і робив фортепіано, а його прізвище писалося як Толлькін. У Британії предки письменника переїхали в 18-м столітті. Якщо дослівно перекласти з німецької прізвище «Толлькін», вийде «хоробрий до нерозсудливості».  Приводів проявити безрозсудну хоробрість, покладену йому на прізвище, у письменника було небагато. Він взяв участь у Першій світовій та під час кровопролитної битви на Соммі виконував обов`язки радиста. Але пізніше двічі переніс висипний тиф і в 1916-му, вже по інвалідності, був відправлений до Англії. Жахи окопної життя знайшли відображення в розділах «Володаря кілець».  

Все життя його переслідувала плутанина в іменах. 

При народженні його нарекли відразу двома - Джоном і Рональдом. Перше ім`я подобалося батькові хлопчика, друге - матері, домовитися вони так і не змогли. Згодом хлопчика називали Рональдом і дуже рідко - Джоном. Близькі друзі дали йому, як прийнято у англійців, «альтернативну» прізвище - Толлерс.

З дитинства Толкін захоплювався мовами.

 Він вивчив латину, грецьку, давньоанглійську, англосаксонську, французьку, німецьку, іспанську, фінську, готську, валлійську та давньоісландську. Але окрім вивчення реальних і мертвих мов, Джон Рональд міг граючи вигадати власну мову. Наприклад, разом зі своїми кузінами, він вигадав мову, в якій кожне слово відповідало назвам звірів та птахів в англійській мові. А після виникла мова невбош, «новітня чепуха», на основі викривлених слів з англійської, французької та латини. Ще пізніше Толкін створив наффарську мову.   

Перший вступний іспит Толкін... провалив.

В 4 роки Джон вже вмів читати і навіть писав перші літери, в школі був першим учнем в класі, проте примудрився вступити до Оксфорду лише з другого разу. Справа в тому, що знання давались хлопцю настільки легко, що він не приділяв належної уваги підготовці до вступних іспитів, створюючи, натомість, нові мови, спілкуючись з друзями та беручи участь у спортивних змаганнях з регбі. До того ж, у 16 років він несподівано закохався у свою чарівну сусідку Едіт Мері Бретт. В результаті перший вступний іспит Толкін... провалив.

Цікаво, що Толкін був однолюбом. 

Коли парубку виповнився 21 рік, перше, що він зробив, написав листа тій самій своїй коханій Едіт Мері. Лист, в якому Джон Рональд просить дівчину стати його дружиною, дуже вразив місс Бретт, і вона розірвала заручини заради Толкіна. Вони побрались у 1916 році напередоні від’їзду Джона Рональда на фронт. В них було четверо дітей – три сини та донька.

Письменником Толкін став випадково.

 Зазвичай вечорами він розповідав своїм дітям казки, і лише частина з них була перенесена на папір. І не просто записана, а ще й проілюстрована. Одна з таких книжок, це був «Гобіт», потрапила до студентки Джона Рональда. Дівчина була у захваті від цієї дивної історії, і показала рукопис знайомому видавцю, який його схвалив. Таким чином, в 1938 році роман побачив світ. Книга мала успіх, читачі вимагали продовження історії, і Джону Рональду довелося засісти за головний твір його життя – «Володаря перснів».

А ще така ось історія – якось, ще під час навчання в університеті, Толкін з родичами та друзями відпочивав у Швейцарії. Команія англійців здійснила невеличкий піший похід у гори. Альпійські пейзажи вразили Джона Рональда – він повернувся з подорожі із купою художніх листівок. На одній з них – сивобородий старець у шляпі з широкими круглими полями та довгому плащі сидить на камені під сосною та розмовляє із білим оленем... Толкін багато років зберігав цю листівку, що була репродукцією картини Мадленера «Гірський дух», із написом: «Походження Гандальва». До речі, саме цей швейцарський похід пізніше ліг в основу знаменитої подорожі Більбо Беггінса Імлистими горами.

2008 році британська газета The Times поставила Толкіна на шосте місце в переліку "50 найвидатніших британських письменників з 1945 року". 

В 2009 році американський журнал Forbes назвав його п'ятим в числі відомих особистей, що померли, з найбільшим доходом.