"Я свою душу пустив у душу народу...": віртуальний бібліопортрет
Його новели – як найкращі народні пісні, в яких нема риторики, ані сентиментальності, а тільки наочне, голе, просте, непідфарбоване життя, дуже часто сумна дійсність, але оздоблена золотом найправдивішої поезії.
Іван Франко
Цікаві факти з життя письменника
📣Василь Стефаник походив з родини заможного селянина, він був видним чоловіком і завжди гарно вбирався, фраки шив у найдорожчих кравців.
📣Першою любов’ю письменника була Євгенія Бачинська – сестра відомого діяча Лева Бачинського. Проте все закінчилось трагічно: Василь не думав ще про одруження, а Євгенія чекала сватів. Її переживання з цього приводу, вразливість та туберкульоз вкоротили віку дівчині і вона померла в 23 роки. Про неї письменник напише «моя біла любов». Коли ж його запитають чому «біла», Василь Стефаник не відповівши, виправить на «моя перша любов».
📣За ним упадала і відома оперна співачка Соломія Крушельницька, але Стефаник казав, що чоловіком співачки він бути не може.
📣Також Василь Стефаник довгий час приятелював і листувався з Ольгою Кобилянською. Хоча вона була старшою на 8 років, але враження молодий письменник справив. “Ми ходили по гарнім саду, — згадувала згодом письменниця, — і я дивилась на вас зчудованими очима. Великий якийсь птах, незнайомий мені, що злетів звідкись, чудний такий”. Ольга Юліанівна — майстер пера, людина глибоких почуттів, і листування з нею — це було мовби змагання двох митців.
📣Другою і не менш трагічною любов’ю Василя стала Євгенія Калитовська, але вона була одружена і мала двоє дітей. І хоч відповідала взаємністю, але піти з сім’ї не могла. Він писав: «Євгенія Калитовська мій найвищий ідеал жінки». Але і Калитовська померла рано. «Вона мусила вмерти, бо годі жити з такою бурею в серці, яку вона мала».
📣Її сестра Ольга Габорак, з якою пізніше одружився письменник, знала про захоплення письменника до своєї сестри, навіть передавала твори присвяченій Євгенії на День народження. Казала: «Уявляю, як покриє обличчя блідість Євгенії, коли отримає цей подарунок». А в сім’ї письменника говорили «Любив то ту Калитовську до безтями».
📣З Ольгою Василь Стефаник вчився разом ще у Дрогобицькій гімназії і приятелював. Коли стихла любов до Євгенії, письменник одружився з Ольгою. Шлюбними батьками на їхньому весіллі були Іван Франко і Северин Данилович. Про неї він говорив так: «найбільший мій приятель і мати моїх трьох синів».
📣Вони разом прожили всього 10 років. Після смерті Ольги жив з третьою сестрою Габораків – Оленою, виключно як приятелі, яка допомагала йому виховувати синів і вести господарство.
📣З 1908-1918 р.р. Василь Стефаник разом з Андрієм Шептицьким були послами до австрійського парламенту. Пізніше, на схилі літ, відомий митрополит допомагав письменнику матеріально.
📣Василь Стефаник був дуже вимогливим як до себе, так і до інших. Наприклад, якщо хтось з синів не приходив вчасно на вечерю о 6 годині, то не дозволяв вечеряти їм пізніше.
📣Василь так писав про своїх синів: старший Семен – гордий, середній Кирило – добрий, а наймолодший Юрій – розумний. Саме Юрій був улюбленим сином.
📣В одному зі своїх найвизначніших творів «Камінний хрест» Василь Стефаник описує еміграцію і важку долю заробітчан. Пізніше його син Юрій також подався в еміграцію і виїхав до Канади.
📣Твори Василя Стефаника перекладали ще за життя. Наприклад, Іван Франко переклав на німецьку мову. Нічиї твори не перекладав, а його переклав.
📣У 1941 році в будинку письменника в селі Русові відкрито літературно-меморіальний музей.
📣Ім’я Василя Стефаника носять:
– Премія в галузі літератури, мистецтва, архітектури та журналістики — найвища в Івано-Франківській області відзнака, яку присуджує Івано-Франківська обласна державна адміністрація місцевим авторам
– Прикарпатський національний університет
– Національна бібліотека у Львові
– Публічна бібліотека у Києві
– Вулиці у Львові, Тернополі, Коломиї, Стрию
– Снятинська ЗОШ І-ІІІ ст. ім. В. Стефаника у м. Снятині в якій колись і навчався
– Львівська СЗШ №22.
📣Василеві Стефанику споруджено шість пам’ятників, в тому числі і в місті Едмонтон (Канада) та встановлено чотири меморіальні дошки.
📣Помер В.Стефаник 7 грудня 1936 р., залишивши по собі «люту кривавицю – біля семи десятків новел. І справді, писав мало, а написав багато, бо створене ним – велике і величне», – писав Гнат Хоткевич.
