3 лютого день пам'яті Павла Загребельного
Сказане автором цих слів стосується і його самого, і його творчості.
"Павло Загребельний з тих, які народжуються раз на століття.", - сказав про колегу Анатолій Дімаров.
3 лютого день пам'яті Павла Загребельного - одного з найвідоміших українських письменників, лауреата Шевченківської премії та багатьох інших премій і нагород, Героя України (1924-2009). (facebook.com/pavlo.zagrebelny).
Все найцікавіше з життя Павло Загребельний записував у своєму щоденнику. Але прочитати його поки що не можемо. Це станеться через 20 років після смерті автора - у 2029 р. Таким було рішення його і дружини Елли.
Він народився на Полтавщині в бідній родині. Почав читати в 4 роки і до 1 класу подужав мало не половину всієї шкільної програми.
Він брав участь у Другій світовій війні, був поранений, два з половиною роки перебував у полоні, про який говорив:. "Там я бачив страшніше, ніж події 1933 року, хоч голод зачепив мене дуже сильно: я помирав, і всі наші сусіди вимерли. Голод – один урок життя, концтабір – наступний. Я побачив справжню ціну людині, побачив людську велич і людську ницість. Зрозумів - де суєта, а де справжні цінності. ".
Закінчив у 1951 р. Дніпропетровський університет, займався журналістською роботою. Друкуватися почав з 1949 року.
Павло Загребельний мав славу одного з найерудованіших письменників свого часу і ще за життя став класиком. Його книжки видавалися мільйонними накладами і користувалися неймовірним успіхом.
Він один з тих, чия творчість залишається актуальною завжди. Твори Павла Загребельного читали різні покоління, читатимуть і майбутні.
Павло Загребельний понад сорок років працював в українській прозі. Основний його жанр - це роман (створив їх близько 40), хоча в його доробку є і новели, і оповідання, і повісті.
Павло Загребельний очолював Спілку письменників України й був усунутий з посади колегами - за "націоналізм". Від середини вісімдесятих він оселився на дачі й зосередився на творчості. Він був надзвичайно працьовитим і працездатним навіть в старшому віці. "Він працював скажено. Не раз я поруч з ним працював в Ірпені, в Будинку творчості. Зайдеш до Павла: сидить, гострі коліна майже до підборіддя, друкарська машинка "Колібрі" - і шпарить, і шпарить, і шпарить. У нього була скажена пам’ять, він знав усі енциклопедії. Що його не спитаєш - усе знає.", - розповідав про Павла Загребельного Анатолій Дімаров.
"Письменник владі руки не подає. Це вона йому подає, коли має розум. Мій вік, усе моє життя, моє страждання дають мені право дистанціюватися і від влади, і від усього сущого.", - Павло Загребельний.
"А що таке старість? Може, її немає зовсім, а є тільки зношеність душі. В одних душі зношені вже замолоду, а в інших - незаймані до високих літ.", - роздумував Павло Загребельний.
