Шевченко пророк

 

У всякого своя доля

 I свій шлях широкий, 

Той мурує, той руйнує, 

Той неситим оком 

За край світа зазирає,

 Чи нема країни,

 Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.

«Сон», 1844

Світе тихий, краю милий,

 Моя Україно,

За що тебе сплюндровано,

За що, мамо, гинеш?

«Розрита могила», 1843

I забудеться срамотня

 Давняя година,

 I оживе добра слава,

Слава України,

 I світ ясний, невечірній 

Тихо засiяє... 

Обнiмiться ж, брати мої. 

Молю Вас, благаю.

«І мертвим, і живим, і

ненарожденним...», 1845