Вірш_дня

 

...Люблю свою мову - її не цураюсь.

Я нею, мов ковдрою ніжно вгортаюсь.

Я нею живу, я ті чари вплітаю

У душу свою і у серце впускаю. 

Я п'ю, наче каву в скляній філіжанці,

І кожним ковтком, насолоджуюсь вранці.

Я дихаю нею і велич вдихаю,

Ріднішої, кращої мови не знаю.

Вона солов'їна, вона барвінкова,

Вона промениста, як зірка ранкова.

Вона мелодійна, привітна, яскрава,

Як мамині руки і ніжна й ласкава.

Вона колиритна, етнічна, співуча,

Як рідна земля і багата й родюча. 

Як смичок на скрипці мелодію грає,

Так мова моя, моє серденько крає.

О, як не любити цю мову барвисту,

Її калинОву , прекрасну і чисту.

І л'ється вона, як потоки джерельні,

Як фАрби в полОтна - прості, акварельні,

Як перші, з отави, весняні покоси,

Як із гір, ще не займані чистії роси.

Як сонце привітна, як зорі - сакральна ,                 

Як дзвони у Лаврі , що чисто криштальні.

Як скарб, діамант на святкову ряднину,

Вбираю намисто зі слів, кожну днину.

Ця світла сорочка в намисті засяє,

І слово, як зЕрно, з землі проростає.

В ній пагони в'ються, в них множиться сила,

Бо мова, то є всемогутнії крила.

Леліймо ті крила, щоб вільно літати,

І рідную мову в світах прославляти.

В ній код генетичний й приправа до слова,

Така всеосяжна й могутня в нас мова .                     

Любіть рідну мову , плекайте їй славу,

Бо мова - візитка,

твоєї Держави. 

Бо мова бальзам...

Тож їй пиймо по вінця.

Любім солов'їну ...            

Бо ми - УКРАЇНЦІ !

🇺🇦💙💛26.10.2023.

С.Онуляк - Мінтенко.