УВАГА! НЕ ПРОПУСТІТЬ! ЧЕРГОВА ПОРЦІЯ СВІЖЕНЬКОЇ ІНФОРМАЦІЇ!

пʼятниця, 26 січня 2018 р.

ЛАУРЕАТИ ПРЕМІЇ "ЛітАкцент року-2017"

Портал літературної критики «ЛітАкцент» оголосив переможців премії 2017 року. Лауреатів нагородили під час урочистої церемонії, що відбулася у книгарні «Є» в Києві. У номінації «Поезія» журі переможця не визначило.

У номінації «Проза» переміг Сергій Жадан з романом «Інтернат»«Луганські щоденники» Сергій Жадан почав писати ще навесні 2014 року, коли з друзями подорожував по Донбасу. Потім були розповіді, вірші, публіцистика. Тоді ж з’явилася задумка написати роман. І подивитися на події в зоні АТО очима звичайного шкільного вчителя, «людини без рушниці». 
Як зазначив сам автор, цю книгу добре б було прочитати людям, які ніколи не були на українському Сході, які мають уявлення про події, які відбуваються там лише з повідомлень ЗМІ, тим, хто готовий за електоральними відсотками помітити живих людей. 
Автор книги розповідає, що інтернат — це одна з локацій роману, але разом з тим — це ще й метафора. Метафора світовідчуття, метафора розгубленості, недолюбленості. Це не роман-епопея, яка покликана стати панорамою того, що відбувається на Сході України. Це локальна історія одного звичайного шкільного вчителя — його прагнень, мотивації та цілей перед небезпекою, коли за лічені години може змінитися історія і твоє місце в ній. Вона також про цілий регіон, який вже звикли вважати окремим, але все одно продовжують за нього боротися.

ПРО АВТОРА: 
Сергій Жадан — український поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Письменник живе і працює в Харкові. Регулярно виступає зі своїми творами в різних містах України та Західної Європи — зокрема в супроводі українських музикантів (найчастыше, групи "Собаки в космосі").
Серед «Поезії і прози для дітей» журі визначило переможцем Івана Андрусяка з книжкою «Лякація». Іван Андрусяк – один із найулюбленіших поетів сучасних українських дітей. Кумедні, розбишацькі сюжети, яскраві образи й «добрі капості» у нього неодмінно поєднуються з досконалою поетичною технікою, тонким чуттям мови і ефектною звуковою грою. Це вірші, які не вчаться напам’ять, а легко й хвацько запам’ятовуються самі – й у поєднанні з креативними ілюстраціями юної художниці Лілії Курцеби запрошують маленького читача до веселої гри.
Збірка «Лякація» була  удостоєна у 2016 році Корнійчуковської премії, а низка віршів із неї включена до нової шкільної програми для вивчення в третьому класі.



ПРО АВТОРА: 
Іван Михайлович Андрусяк - відомий український поет, прозаїк, автор багатьої творів для дітей, талановитий літературний критик та перекладач. Народився він 28 грудня 1968 року в селі Вербовець Косівського району Івано-Франківської області. Закінчив філологічний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту імені В.С. Стефаника. Живе в Березані під Києвом, працює головним редактором видавництва «Фонтан казок».
«Точка нуль» Артема Чеха стала найкращою книгою есеїстики 2017-го. Ця книжка виходить у люди після тривалої паузи в літературній творчості Артема Чеха. Мобілізований у п’ятій черзі, письменник пробув 10 місяців на передовій, і тепер він без пафосу й надмірного натуралізму, зі здоровою самоіронією та відвертістю створює образ сучасного українського військового ― не глибоко травмованого невдаху, розчавленого обставинами, не ідеалізованого безстрашного епічного воїна, а героя нашого часу.
У психології є поняття «точка нуль». Це той стан обнуління, під час якого людина звільняється від усіх думок, бажань, почуттів; нема ніякого вчора, нема ніякого завтра, є лише тут-і-тепер, є лише «я» в ньому. На «нулі», тобто передовій, де Артем Чех пробув у лавах ЗСУ в 2015—2016 роках, здебільшого й написана ця збірка есеїв чи то радше щоденникових заміток на манжетах військової форми, – пишеться в анотації до книги.
 ПРО АВТОРА: 
 Справжнє ім’я Артем Олександрович Чередник. У 2002 році закінчив школу, переїхав до Києва та вступив до Державної Академії Керівних Кадрів Культур і Мистецтв на спеціальність «соціологія». У 2007 році з книжкою “Цього ви не знайдете в Яндексі” став переможцем всеукраїнського конкурсу “Міській молодіжний роман”. Автор 9 прозових та  нон-фікшн книжок. Головний редактор проектів “94 дні. Євромайдан очима ТСН” та “Війна очима ТСН”. 

Книжкою року з літературознавства визнали «Поховання на могилі» Михайла Назаренка.  «Поховання на могилі» з пера київського історика літератури, критика та письменника Михайла Назаренка – найповніше тематично систематизоване й опоряджене концептуальними коментарями, історичним і мітологічним нарисами, зібрання переказів про Тараса Шевченка, «химерна біографія з народних вуст», несподівана й захоплива. В єдиний метасюжет складаються прижиттєві чутки та посмертні леґенди, спогади сучасників і фантастичні оповіді нащадків, ідеологічно вивірений фольклор совєтських часів і запаморочливий фейклор псевдошевченкіяни. До книжки ввійшли перекази, які доповнюють реальну біографію поета або прямо суперечать їй, чутки і плітки, спогади старожитців, фантастичні оповіді (в тому числі – про посмертне життя безсмертного Кобзаря), ідеологічно вивірений фольклор совєтських часів і «псевдошевченкіяна», тобто тексти, які до поета жодного стосунку не мають, але приєднані до «базового міту». До цієї категорії належить, наприклад, пісня про те, як Шевченка віддали у солдати. Вона кружляла на межі XIX– XX століть українськими часописами, обростала подробицями «з народних вуст», її – не з першої спроби – поховав Агатангел Кримський, і, нарешті, вона воскресла в совєтських виданнях. Усе це творить міт, що оперує тими ж елементами, образами і мотивами, з яких складено Шевченкову поезію. В цьому сенсі перекази про поета не лише становлять його паралельну біографію, але, якоюсь мірою, і паралельний «Кобзар».

ПРО АВТОРА:
Михайло Назаренко – літературознавець, історик літератури, критик, доцент катедри російської філології Інституту філології КНУ імені Т. Г. Шевченка.
Закінчив філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «російська література», в 2002 році захистив кандидатську дисертацію «Міфопоетика М. Є. Салтикова-Щедріна». Разом із Тетяною Кохановською вів у журналі «Новый мир» колонку «Український вектор» (2011–2012), присвячену сучасній українській літературі в історико-культурному контексті.